Архів Публікацій

УКРАЇНЦІ ТРАДИЦІЙНО НАЗИВАЮТЬ СВІЙ ПРАПОР ЖОВТО-БЛАКИТНИМ

СИНІЙ КОЛІР НАМ ДІСТАВСЯ ВІД ЧЕРВОНО-СИНЬОГО ПРАПОРУ УРСР

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним».
Жовто-блакитні кольори символізували Київську Державу ще до християнізації Русі.
З часів нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст.

Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького найчастіше вироблялися із блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносилися хрест, зорі, зброя, постаті святих.

10346463_786506578033895_3350068553599195116_n

При цьому власне Землі Війська Запорозького, як називалася держава українського козацтва у ХVII ст., а також гетьмани, зокрема Богдан Хмельницький, у середині XVIII ст. увійшли в історію формування символіки українства завдяки гармонійному поєднанню жовтого з блакитним кольором на прапорах, хоругвах і клейнодах.

Процес розробки зовнішньої атрибутики продовжував тривати і в ХХ столітті. 22 березня 1918 року жовто-блакитний прапор був затверджені Центральною Радою.
За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на синьо-жовтий. Українська Народна Республіка – мала своїм прапором саме жовто-блакитне полотнище (вгорі – жовта смуга, внизу під нею блакитна). Саме таке поєднання барв, як пише В. Сергійчук, «закріпив своїм високим авторитетом Михайло Грушевський».

Ось як її пояснює професор В.Сергійчук у своїй праці «Українська символіка…». Він пише: «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі» (В. Сергійчук «Національна символіка України», Київ 1992 р., с.83).

Щодо блакитно-жовтого прапора гетьманату, то його пояснено тим, що гетьман просто захотів змінити прапор УНР якимось іншим, але яким, він ще не знав, то ж вирішив просто перевернути те, що вже було – прапор УНР.

Українську національну революцію 1917 року наш народ з радістю привітав численними демонстраціями і маніфестаціями. Микола Ковалевський – видатний український політичний діяч, член Української Центральної Ради, у своїй книжці „При джерелах боротьби” пише: „Я не можу забути одного епізоду під час першої української демонстрації в Києві 1 квітня 1917 р. Стрункими лавами йшли тоді київські українці під жовто-блакитними прапорами”. Далі М. Ковалевський пише: „Група українських демонстрантів несла великий жовто-блакитний прапор. За ним ішла група української молоді, яка несла кільканадцять жовто-блакитних прапорів, а за нею ішли тисячі киян, міщан та інтелігенції, військових і цивільних з жовто-блакитними відзнаками.

Спеціяльну групу творили кількасот селян із прикиївських сіл, які теж несли жовто-блакитні прапори…”. Про цю демонстрацію пише і проф. Яків Зозуля, член Української Центральної Ради, у своїй книзі „Велика Українська Революція”: „українська маніфестація в Києві. 100.000 учасників з 320 жовто-блакитними прапорами”.

22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про державний прапор Української Народноя Республіки. На вимогу проф. М. С. Грушевського, прапор називався „жовто-блакитний”. Ще у березні 1914 року київські студенти і робітники вперше виходять на заборонену царським указом маніфестацію під жовто-блакитними прапорами.

У неділю, 16 квітня 1917 року, на Соборній площі перша в історії Ніжина відбулася легальна Панахида по Т. Шевченкові. М. Ковалевський писав: „Рано-вранці замайоріли над головами, затріпотіли у повітрі жовто-блакитні прапори”.

Співець української Визвольної революції видатний поет О. Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами:

Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитний,
Прапор України! Рідний, заповітний!

В іншій поезії О. Олесь пише:

Міста цвітуть, блакить ясніє,
Ллє сонце золото згори
А над хатами наша мрія:
Жовто-блакитні прапори.

В одному з віршів В. Сосюри читаємо: „Жовто-блакитний там прапор віє”.

У романі У. Самчука „Волинь” читаємо: „На всіх будинках, на всіх крамницях – жовто-блакитні прапори”.

Поет Б. Кравців у своєму вірші „Сімнадцятого року” пише: „І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і „славу кричали”.

Василь Онуфрієнко у своїй поемі „Симон Петлюра” пише: „Петлюрине ім’я… Мов прапор святий жовто-синій”.

У творі Івана Чайки „Дзвони над Лютенькою” читаємо: „Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор”.

У повісті М. Кушніра „Бій під Крутами” написано: „Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків…”.

Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік („Чорна пурга”): „… Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України”.

Григорій Костюк у своїх спогадах „Зустрічі й прощання” пише про масові демонстрації 1917 року: „…Безмежне море людей, переткане червпними і жовто-блакитними прапорами”.

А нинішній прапор України називається синьо-жовтим. Так записано в частині другій статті 20 Конституції України: Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Справа пояснюється просто. Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне. Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.

Навіть у кримських татар прапор в Кримський народній республіці 1917-1918 рр. був жовто-блакитним (праворуч). Flag_of_the_Crimean_Republic

Flag_of_the_Crimean_Republic1 І кримські татари нині мають жовто-блакітний прапор (ліворуч), а власне українці – ні.

Цікаво, що земля Нижня Австрія також має жовто-блакитний прапор (копія справжнього українського, навіть за пропорціями 2:3), який офіційно прийнято 9 серпня 1954 року, але прапор цей було впроваджено ще в 19 сторіччі.
Кольори відповідають гербовим – п’ять золотих орлів на блакитному полі, який прийнято в 1359 році.

Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово “хохол” монгольського походження і складається з двох частин: «хох» – синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) – жовтий).

До речі, на думку деяких російських вчених синій колір в російському триколорі означає належність до Росії України, білий – Білорусі, а червоний колір – це власне Росія…

Тому незалежній Україні варто негайно повернути блакитний колір на стяг.

Цю версю підтерджує те, що 21 листопада 1949 року з нагоди десятиріччя возз’єднання українських земель було вперше затверджено двоколірний Прапор УРСР – єдиний з-поміж інших союзних республік.

В ньому дві третини по висоті займав червоний колір, третину нижню – блакитний.

Але, щоб уникнути цього «одіозного» слова, колір назвали лазурним! 1954 року, з нагоди так званого «возз’єднання» України з Росією» тодішня РРФСР і собі вигадала прапор – червоний з синьою(!) вертикальною смужкою біля древка.

За матеріалами Книги маразмів України – www.marazm.org.ua

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>